Фрагменти: Куліш. Слово про Будинок Слово


Останній візит до Слова

Востаннє перебігаю очима по будинкові. Отак він залишився в моїй пам’яті на все життя. І раптом... зазеленіли тополі, у дворі зароїлося від дітвори, пробіг чийсь пес, наздоганяючи чиюсь розпещену кицю. Поважно, сяючи білосніжною чуприною, пройшов Курбас, заклопотано пробіг Підмогильний. Усміхнений, але з підбитим оком, вийшов Володя Сосюра.

І наче громом розсипався по дворі голос Йогансена:
— Обивателі! Виходь грати на пиво! Здорово,Чернов!

І виходять обивателі, чути дотеши, сміх, жарти. Грають, грають газардово, довго, довго... аж не почне смеркатись. Тоді „Слово” починає затихати. Пацанва пішла митись і спати. Ми ще трохи прислухаємось розмові старших, але й нам пора додому. Завтра ж школа... А будинок ще довго гомонить.

На балькон вийшов покурити Хвильовий, стоїть, спершись на поруччі. Вийшли з дому нерозлучні Седляр з Падалкою. А ось наша улюблена Валентина Чистякова, чарівним усміхом відповідаючи на чиїсь привітання, поспішає до театру. Засвічуються у вікнах вогні. Чути черговий скандал у Сосюр. Слісаренко вивів свого Дага на прохід і зразу все живе поховалось хто куди.

На небо висовується місяць, а з вікон третього під’ їзду лине фортепіяновий концерт. З цим концертом перекликаються гами з мешкання Хвильового і з протилежного боку теж хтось грає. Потім все тихне. Приходить ніч. “Слово”, здається, спить. Але ж ні. Тут і там горить світла в кабінетах. Це працюють письменники. І коли перше проміння сонця вигляне з-за Шатилівки, тонуть і вони...

У Нагірному районі Харкова, десь аж на самому кінці міста, на тихій, немощеній вулиці стоїть колишній будинок українських письменників „Слово”.