У будинку «Слово» жили зовсім різні люди з досить різнобарвним минулим. "Весь цвіт письменства УРСР у роки громадянської війни виступав під українськими прапорами зі зброєю в руках проти більшовиків. Петлюрівськими офіцерами були Петро Панч та Андрій Головко, завзятими юнаками (юнкерами) — Володимир Сосюра і Борис Антоненко-Давидович, добровольцями-кавалеристами — Олександр Копиленко та навіть 16-річний Юрій Яновський. Держчиновниками УНР — Павло Губенко (Остап Вишня), Павло Тичина, Юрій Смолич … Частина з них на початку 1920 року опинилися в лавах боротьбистів і разом з ними перейшли до більшовиків. Але декого, наприклад Остапа Вишню і, за деякими даними, Юрія Яновського, червоні взяли в полон. Але петлюрівська закваска в них залишилася назавжди." Історик Ярослав Тинченко

Але не менше було й прихильників соціалістичних, комуністичних ідей. Такими можна назвати Миколу Хвильового, Михайла Ялового, Сергія Пилипенка, Олеся Досвітнього, Майка Йогансена.