Майк Гервасійович Йогансен

Кв. 12. За жеребкуванням цю квартиру одержав П.Г.Тичина. Над ним, у кв. 15, оселився Майк Йогансен - поет, літератор, поліглот. Мандрівник та завзятий мисливець був неспокійним сусідою: набивав набої, тупотів, гасаючи з собаками. Незабаром, за взаємною угодою, письменники помінялись. Тож маймо на увазі, що в кв. 12 жив М.Г.Йогансен, а поверхом вище - П.Г.Тичина, це збігається й з різними спогадами.

Наталка Дукина

Писав хороші вірші й погану прозу до 1928 року. В 1928 р. отямивсь й почав писати хорошою прозою... Бисть обікраден многократнє і многообразнє від багатьох поетів. Сам, бувши чоловіком ледачим, не управився нікого обікрасти. Поголившися, пишу елегантно, а неголений пишу могутнє. Із чого читач може справедливо заключити, що зараз у мене вуса виголені, а борода росте.

Майк Йогансен

«Майк ішов мені назустріч, цього разу без пса, і в руках тримав незапалену люльку. Я трохи розгубився, як і кожен юнак на моєму місці, зустрівши об’єкт свого романтичного обожнювання. Я ще здалеку звернув увагу на його незапалену люльку, це побачиш нечасто, бо вона завжди диміла у Майка в зубах, і черконув сірником, щоб він припалив. Майк ще ширше осміхнувся до мене і похитав головою. Виявилось, він кинув від сьогодні по обіді палити. — То навіщо ж вам люлька? — Гартую силу волі, — відповів він мені, — ховати від себе спокусу — все одно що потрійно спокушати себе. Силу волі слід гартувати, тицькаючи спокусі дулю під носа, в даному разі — цю люльку».

Ігор Муратов
http://litakcent.com/2016/03/31/virni-solodki-ljubovnyci/

Ніхто з таким галасом і криком не вибігав з двору, як Майк Йогансен. Перед ним мчали два собацюги, а тільки тоді сам він. Навіть важко було сказати, хто кого веде на прохід. Пригадую милого Майка, височенного і досить незграбного на вигляд. В незмінних камашах на ногах, що свідчило про кожночасну готовість вирушити на полювання. Чорнявий з розбурханою чуприною, завжди веселий, неспокійний, непосидющий. Бувало, припадково збереться ціла група власників псів, які вивели своїх улюбленців на прохід. Між ними, звичайно, Йогансен височів понад усіма понад голови. Зрозуміла річ — дотепи, сміх, когось уже „натягають”. Найголосніше сміється Йогансен, його сміх чути далеко на вулицю.

Володимир Куліш
http://proslovo.com/kulish-slovoproslovo

За все моє життя я не знав людини, талановитішої від Майка Йогансена. Мова — саме про талант. Жодне інше визначення не може характеризувати Йогансена: ні освічений, ні культурний, ні ерудит абощо. Майк був іменно талант і ніщо інше. Він знав дуже багато, але не був знавцем у будь-якій царині життя. Його загальна освіченість була практично безмежною, однак ні в одній галузі знання, в жодній науці його не можна було признати фахівцем. Талановитість Майка Йогансена була своєрідна — різноманітна, всебічна, так би мовити — мастак до чого б не взявся, але це не був точно окреслений талант, як це здебільшого буває, коли людина виказує свою обдарованість у котрійсь галузі (наприклад, математиці), але ця обдарованість майже зовсім виключає нахили до якоїсь іншої галузі (наприклад, до гуманітарних наук).

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

Коли в час війни в Іспанії прибули іспанські діти-сироти, Йогансен осягнув іспанську мову достеменно на моїх очах — у балачці з іспанською дівчинкою років десяти. Після того він зразу ж перекладав розмови з іспанськими дітьми — з іспанської на українську і з української на іспанську — всім письменникам, які були в бригаді, що приїхала відвідати іспанських дітей в Померках, на дачі Г. І. Петровського. А повернувшись додому, взяв іспанську книжку і вільно її читав. За кілька днів Майк опублікував вже й переклади з іспанської поезії.

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

Колись Майкові, пригадую, стала потрібна сербська мова. Це стало йому відомо вранці — ми з ним якраз йшли до Парфішки грати на більярді. І от, заганяючи кулі в лузи, Майк між іншим сказав: «Після обіду полежу годинку — треба вивчити сербську мову». До речі, на більярд Майк казав по-старовинному «кармалюк», на лузу — «дучка». Ввечері він уже сів перекладати сербські думи і здав цей переклад другого дня до обіду. Як відомо, його переклади сербських дум — найкращі.

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

У грошових справах Майк був найбільш дивовижний чудій: він робив або виконував зобов’язання лише тоді, коли брав під них аванс,— нічого, під що аванс не взято, Майк ніколи не робив. І аванс був лише сто карбованців — іншої суми Майк не знав. Він приносив в редакцію поему, яка — за обрахунком рядків за діючим авторським законом — мала дати йому заробіток в тисячу карбованців, але клав її на стіл і казав редакторові чи секретареві: «От приніс поему, мені треба сто карбованців». Або нічого не приносив, приходив до видавництва і просив: «Дайте мені сто карбованців авансу». — «Під що?» — «А що вам треба?» — «Статтю на таку-то тему». — «Добре». Брав сто карбованців і за якийсь час приносив цикл статей, за який мав би одержати три-чотири сотні.

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

Колись він попросив Левка Ковальова розповісти нам з ним теорію відносності Ейнштейна. Ковалів узяв крейду, став до дошки (в хаті у Ковальова висіла класна дошка — він вирішував хімічні формули, в кімнаті у Майка теж висіла дошка — він записував на ній поетичні рими) і протягом двох чи трьох годин розповідав, ілюструючи свою лекцію викладками, формулами і кресленнями. Я не зрозумів нічого і чесно в тому признався. Майк обурився: «Ну, як ти не розумієш?!» — Взяв крейду, став до дошки і почав: — Це ж дуже просто. Беремо, наприклад... І він повторив усе те, що казав Левко Ковалів, але значно простіше і — за десять-п’ятнадцять хвилин. І я зрозумів.

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

Педагогічні нахили були в Майка взагалі дуже розвинені: він неодмінно пояснював докладно все, що робив або що треба було комусь зробити, і охоче читав цілу лекцію принагідно до будь-якої зачіпки. Якщо треба було замінити згорілу пробку біля електролічильника, Майк обов’язково розповідав, що таке «вольти», «оми» та «ампери»; якщо запитати його, як перекласти якесь слово з української на російську або навпаки, Майк зразу казав усі можливі варіанти, наводив походження кожного, визначав всю кореневу систему слова, вказував, як передати це поняття іншим способом — описово, асоціативно, синонімічно, подавав і переклад цього слова ще на дві-три або п’ять-шість мов.

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

Не зробився Майк педагогом тільки через нетерплячість — Майк був напрочуд нетерплячою людиною. Коли йому набридало про щось говорити, він раптом уривав мову і зразу ж починав про щось інше, зовсім далеке. Коли при ньому заходила розмова про щось йому не цікаве, він просто зводився і виходив геть. На жодних зборах чи засіданні за все своє життя Майк ні разу не досидів до кінця. Вчившися в університеті, Майк не відвідував жодних лекцій (тоді це дозволялось) і здавав іспити (завжди відмінно) тільки по чужих конспектах або друкованих на гектографі рефератах професури (і таке в ті часи практикувалося). В гімназії, йшовши завжди першим учнем, Майк часто мав чотири за поведінку — тільки за те, що без дозволу вчителя тікав з нецікавих йому уроків.

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

Коли йому було тридцять п’ять, ми з ним проводжали на вокзал його кохану дівчину. Ми приїхали за півгодини до відходу поїзда, і була змога ці півгодинки ще погуляти по перону, побути їм удвох, — я, звичайно, тактовно перепросився і зник. Та Майк, тільки підвівши кохану до вагона, зразу попрощався і швидко пішов геть: процедури прощання Майк не зносив, навіть з гостей йшов, не сказавши господарям і слова, а при від’їзді й поготів, — їхати так їхати, чого ще треба!.. Майк пішов з перону, навіть не озирнувшись («нащо? її справа — їхати, моя — іти і робити свої справи»), а дівчина стояла біля вікна і витирала сльози.

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

Женоненависником Майк зробився геть пізніше — коли його покинула власна дружина (художниця), пішовши до одного дуже відомого художника Б. Аж тоді Майк став женоненависником, правда, тяжко зненавидівши заодно і всіх художників. Відтепер лаяти художників (за їх обмеженість, відірваність від життя та антигромадськість, за неуцтво й невігластво тощо) Майк міг при кожній нагоді; говорити погане про жінок (про їх зрадливість, несамостійність у поглядах, душевну пустоту, дріб’язковість та манірність) Майк міг годинами безперестанку. І треба признати, що — талановита, культурна, безмірно освічена, оригінального світосприймання, чиста душею і проста серцем людина — Майк Йогансен у своєму женоненависництві виявився зовсім... банальним. Філософія його в цьому питанні кінець кінцем зводилася до того, що всяка жінка, мовляв, хороша, коли на неї дивитися здалека. Жінці потрібне не кохання, а красиві слова про кохання; культурній людині не можна любити жінку, бо інтелігент не може дозволити собі її ударити...

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

В своїй творчій діяльності — надзвичайно багатогранній, різноманітній — Йогансен був навдивовижу неорганізований. Він ніколи не планував своєї роботи на якийсь час наперед, так само як ніколи не складав бодай приблизного плану того твору, над яким сідав працювати. Більше того, Майк ніколи не знав, чим закінчить, коли починав, — як, облягаючись спати, не морочив собі голови над тим, що робитиме вранці. Так само не знав Майк, чи будуть в нього завтра гроші, а якщо ні, то яким способом їх добути. Був він достеменно «пташка небесна», яка не дбає про завтрашній день.

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

Писав і втілював у твори — в поезії, прозі, драматургії чи белетристиці — Майк лише незначну, зовсім мізерну частину того, що «само собою» придумувалось у його геніальній голові. Коли б за Майком ходила стенографістка і підбирала, нотуючи, усі ті справжні перли вигадки, дотепу, своєрідного бачення світу й блискавичного творчого перетворення усього щойно побаченого, — після Йогансена залишився б цілий корпус видань з поезії, прози, гумору та сатири зокрема, підібраних приказок та прислів’їв, розкопаних невідь ізвідки (бо Майк ніколи не рився в будь-яких архівах), дивних архаїзмів та оригінальних влучних нових словотворів і взагалі безліч всілякої інформації та відомостей з найрізноманітніших галузей знання — в оригінальній, своєрідній, специфічно йогансенівській інтерпретації (м’якої іронії з несподіваним влучним і убивчим сарказмом). Великий жаль і величезна втрата для нашої культури, що Майк Йогансен був такої неорганізованої вдачі, мав таку безалаберну натуру і пішов від нас так рано, у розквіті своїх творчих сил, в період особливого збагачення свого інтелекту. І хоча пішов від нас Майк, коли вже мав, либонь, сорок один рік, він не встиг залишити після себе бодай якогось капітального твору — теж через свою розкиданість, розсіяність, хаотичність, через те, що був достоту «людиною хвилини».

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

Таким же безалаберним та розкиданим був Майк і в побуті. Обідав він коли рано, коли пізно ввечері; сідав до письмового столу то спозаранку, то аж уночі; міг призначити на завтра на точну годину надзвичайно важливе ділове побачення, але ще сьогодні ввечері несподівано виїздив на полювання кудись у Скадовськ на Чорне море чи в закаспійські степи. В кімнаті у Майка завжди був розгардіяш: мисливська рушниця могла лежати на письмовому столі; рукопис — біля ліжка на підлозі (бо ні тумбочки біля ліжка, ані зайвого стільця в кімнаті не було); спеціальним, замовленим найкращому майстрові (і дуже дорогим) більярдним києм могла бути засунута кватирка з відламаним шпінгалетом; на ліжкові могли громадитися різні інструменти, якими Майк щойно працював, — ножівка, кліщі, напилок абощо; в кишенях у нього — як у підлітка-гімназиста — завжди можна було знайти цвяхи, гайки, шурупи, стріляні гільзи, огризки олівців абощо — і все це в потерусі махорки, яку Майк курив на полюванні замість цигарок.

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

Одягавсь Майк якось «випадково» — переважно у якусь спортивну одежу, а коли треба було йти в театр (що Майк робив дуже рідко, в виключних випадках), виявлялося, що нема відповідного костюма — ані піджака, ані штанів. Втім, пристрастю Майковою були блискучої білості комірці, які він пристібував неодмінно до кольорової сорочки — блакитної, салатової, бузкової — і носив завжди, навіть на риболовлі. Був також палким прихильником штанів «гольф» — під спортивні грубошерсті гетри та вишневого кольору черевики. Але зиму, весну й осінь ходив в одному — демісезонному — пальті й літній картатій кепці.

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

Ціни в крамницях Майк знав тільки на цигарки, ковбасу й усі ґатунки пороху й шроту. Зате знав усі системи мисливської і спортивної зброї — рушниць, гвинтівок, пістолетів, якість тенісних ракеток усіх вітчизняних і закордонних майстрів, а також усі марки мотоциклів та автомобілів, які випускали світові фірми.

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

Будь-який розпорядок, регламент чи режим Майк ненавидів усіма фібрами своєї душі, і якщо йому траплялося наразитись на якусь форму організованої діяльності (засідання, збори абощо), — зразу тікав світ за очі.

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

Пригадую такий курйоз. Ми з Слісаренком пили чай у Йогансена, і при столі Майк посперечався з дружиною — не пригадую, з якої нагоди. Кров кинулася Майкові в обличчя (Майк був страшенно запальний), він підхопився з місця, вхопив чайну чашку, що стояла перед ним на столі, і зопалу розмахнувся. Ще мить — і чашка полетить у стінку або об підлогу. Та коли Майкова рука з чашкою майнула перед його очима, він помітив, що це дуже дорога, старовинна, музейна чашка. Майк мерщій поставив її обережно назад, пошукав на столі, вхопив другу чашку — простеньку, дешевеньку, базарної якості — і з насолодою брякнув її долі. Після того глянув на нас, ми теж дивились на нього. Почуття гумору вже взяло гору — і Майк аж зайшовся реготом.

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

Майк спалахував миттю і так само миттю відходив і якщо сварився з кимось, то негайно забував, ніколи не затаюючи злоби. Особливо спалахував Майк за грою на більярді, якщо траплялося йому зробити невдалий удар. Був з Майка більярдист незрівнянний і ніким не переможений, дарма що Майк (з престижу) ніколи ні з ким не грав «на рівних» — завжди даючи фори десять-двадцять очок у пірамідку або дві-три-чотири кулі в американку. І однаково вигравав.

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

Майк ненавидів музику. Власне, він не міг її терпіти: сумне чи веселе гралося, Майка музика кидала в сльози, — то було чудернацьке ідіопатичне явище.

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

Поза тим був Йогансен по-дитячому чистий і наївний: це буває, що великий талант, значний ерудит залишається якимсь душевним простаком, точніше — інфантильним.

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

Він панічно боявся болю, але зовсім легко переносив біль, коли він таки приходив, страхався труднощів, але ж коли труднощі наставали, навіть не помічав, що вони є.

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

Він знав багато, напрочуд багато, але міг не знатися на якійсь загальновідомій дрібничці — щось завжди випадало з поля його зору.

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

Принагідно пригадую Майкові міркування про закоханість та кохання... Висловлювалися вони Майком у період його «женоненависництва». Майк казав: коли б жінка була наділена об’єктивним розумом і здатністю аналізувати, то вона б зрозуміла, що піднесена закоханість перших місяців не може залишатися на все життя, вона б цінила, що легке, поверхове почуття закоханості пізніше перетворюється в глибоке, міцне, одначе у виявах спокійне почуття — кохання, любов. А жінкам здається, що це вже кінець кохання, бо їм важить якраз неспокій закоханості, гра в залицяння, а не любов.

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

І ще над усе — так само молодо, гаряче, нетерпляче й несито — любив Майк природу: дерева, трави, квіти; комашню, птаство, животину. Любив туман над річкою проти світанку, до схід сонця; росяні луки в іскристому сяянні проти сонця міріадів краплинок-діамантів; завмерлий у тиші ліс взимку під вечірній смерк; буйний вітер, що гонить хмари паровозним димом по небосхилу... Любов до природи не була, проте, в Майка попівською чи вегетаріанською, ні — був він мисливець і пів свого життя прополював. Полював качок, куріпок, перепелів, вальдшнепів, навіть дроф — у Прикаспії; полював зайців, лисиць і вовків. Мріяв зустрітися з ведмедем.

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1

Я бував з Майком на полюванні — то була чиста, повна радість буття; я грав з Майком на більярді, разом «болів» у футбол, разом розважався й дурів — з Майком це було особливо приємно й відрадно; я вів з Майком довгі серйозні розмови — про все, це було як пити джерельну чисту воду; я ширяв з Майком по просторах географічних карт — то було у нас з ним улюблене гаяння часу; я був разом з Майком у літературі — і гордий з цього. Власне, він мене літератури й «навчив».

Юрій Смолич
http://proslovo.com/smolych-nespokiy1