Забіла Наталя
Поетеса, письменниця
| Кв.: | 24 (під'їзд 2, поверх 4) |
| Роки життя: | 1903-1985 |
| У 'Слові': | 1930 - 1985? |
| Місце народження: | м. Санкт-Петербург |
| На дошці Перші мешканці 30-ті рр. | |
Смолич і Забіла спілкувалися відверто і знали про незчисленні романи один одного. Та в одному — ціна дівочої цноти — вони так і не зійшлися: «Наталка засміялась і махнула рукою: — Повірте, Юро, про це думають тільки мужчини, жінки ніколи не сушать собі голову над цим. Єрунда! Віддати свою незайманість, кохаючи, — радість. Для жінки, що кохає, тут немає ніяких проблем. Це ви вигадуєте проблеми. — Я не погодився з Наталкою, не згодний і досі».
Юрій Смолич
«Наталка була “свободолюбна”, її коханці не мали ліку, і перший її коханець був у неї, коли їй сповнилось лише шістнадцять років. Вона сприймала кохання тільки як кохання, і ніколи не будувала з кохання ніяких мук і гризот».
Юрій Смолич
Чудова жіночка, спокійна й сердечно-мила. Вона ж і видатна дитяча письменниця. Не раз перехоплювала Тараса <сина> так би мовити „в акції”, витирала вічно брудний ніс, щось йому там говорила (ніколи навіть пальцем не торкнула), потім, поцілувавши, відпускала „на свободу”. Говорили в „Слові” про її різні романси. Нічого дивного — молода, мила й „солом’яна вдовичка” мала право на життя. Але один такий романс закінчився шлюбом з найнесимпатичнішою людиною в „Слові” Антоном Шмигельським.
Володимир Куліш
http://proslovo.com/kulish-slovoproslovo