Квітко Лев
Еврейський письменник, писав мовою ідиш, автор багатьоъ творів для дітей. Його вірші перекладали С. Михалков, С. Маршак та П.Тичина
| Кв.: | 10 (під'їзд 1, поверх 3) |
| Роки життя: | 1890-1952 |
| Справжнє ім'я: | Лейб |
| У 'Слові': | 1930 - 1934 |
| Місце народження: | м. Голосков Подольскої губ. (нині с. Голосково Миколаївської обл.) |
| На дошці Перші мешканці 30-ті рр. "Роліт" | |
У Вапліте було кілька євреїв: Квітка, Фельдман, Лейтес, Громов, ще хтось; всі вони писали українською мовою і тільки Квітка писав мовою єврейською (ідиш), знав, правда, іврит, але в розмові завжди вдавався до мови української. Навіть переїхавши невдовзі до Москви і фактично втративши знання неорганічної для нього української мови, при зустрічі намагався говорити по-українському, навіть тоді, коли до нього звертаєшся, певна річ, мовою російською. Дуже тактовна й ґречна була людина. Але особливо зворушив він мене кілька років пізніше, коли в перший рік війни ми зустрілись в евакуації в Алма-Аті: Лейба заговорив до мене по-українському. Ми разом зустрічали новий 42 рік. Потім він поїхав, раніше від мене.
Юрій Смолич
В 1936 году, 11 января, Чуковский записывает: «Был у меня Квитк?. В великолепном костюме, в европейском пальто. Читал замечательные стихи... обедал у нас. Любит советскую власть поэтично и нежно».
Корній Чуковський
http://berkovich-zametki.com/2014/Starina/Nomer3/Shalit1.php
«Я получил от него в высшей степени загадочную книгу, напечатанную еврейскими буквами. Этих букв я не знал ни одной. Но, сообразив, что на заглавном листе, наверху, должна быть проставлена фамилия автора и что, значит, вот эта узорчатая буква К (на идиш – коф – Ш.Ш.), а вот эти две палочки – В (вов), а вот эта запятая – И (йод), я стал храбро перелистывать всю книгу. Надписи над картинками дали мне ещё около дюжины букв. Это так окрылило меня, что я тотчас пустился читать по складам заглавия отдельных стихов, а потом и самые стихи: "Яслес шпацирн", "Дос жукл", "Ди фердл", "От гейт а регн". Я написал ему о своём скромном триумфе и получил от него такое письмо: "Когда я вам посылал свою книжку, у меня было двойное чувство, желание быть прочитанным и понятым вами и досада, что книга останется для вас закрытой и недоступной. И вот вы неожиданно таким чудесным образом опрокинули мои ожидания и превратили досаду в радость"».
Корній Чуковський
http://berkovich-zametki.com/2014/Starina/Nomer3/Shalit1.php
Досить молодий у ті часи, жонатий та прикладний батько доньки-одиначки, шанований в літературних колах. Тихий і спокійний мешканець „Слова”.
Володимир Куліш
http://proslovo.com/kulish-slovoproslovo
