Поліщук був красень, юнак з відкритим красивим обличчям, красивим лобом, можливо, таким був в молодих літах Борис Дмитрович Грінченко. Поліщук постійно горів, постійно витав у хмарах якихось нових ідей. Він навчав молодь, хоч сам був юнаком: «Не пишіть так, як Шевченко», і сам дотримувався цього правила, і не писав так, як Франко [116], Леся Українка [117], і, зрозуміло, не так, як його ровесники — Володимир Сосюра і тим більше Павло Тичина.
Іван Сенченко
http://proslovo.com/senchenko-notatky