Сосюра Володимир
Исьменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій
| Кв.: | 57 (під'їзд 5, поверх 2) |
| У 'Слові': | 1930 - 1934 |
| На дошці Перші мешканці 30-ті рр. "Роліт" | |
Він теж був вродливий і дуже влюбливий, постійно приходив до нас до редакції і розповідав про своє чергове кохання, причому кожного разу запевняв, що нарешті знайшов свою суджену. Як зараз бачу його перший візит до Сергія в редакцію: неголений, в обідраній шинелі, він прийшов просто з фронту громадянської війни. За спиною в нього була торба. Він знявїї й витяг звідти сувій паперів. «Ось, — сказав вій, простягаючи аркуші Сергію, — це мої вірші». Сергій звик до читання першої проби пера напівписьменних селянських поетів і взяв аркуші, не сподіваючись на щось особливе. Почав читати й відразу побачив, що в молодого вчорашнього вояка справжнє поетичне чуття. Пилипенко зрадів, похвалив поета і взяв його під своє крило. Він буквально вчив його грамоті — і поетичній, і звичайній. Сосюра ніколи не забував того, що Сергій «вивів його в люди» і був сповнений вдячності, любові й поваги до «папаші». Ставши членом «Плугу», Сосюра швидко вийшов у перші ряди не тільки серед селянських письменників, а й взагалі серед українських поетів двадцятих років і мав велику популярність серед молоді. Він приваблював своїм ліризмом та юнацькою щирістю.
Тетяна Кардиналовська
Про багаточисленні любовні пригоди Володі ходили в той час цілі леґенди. Він був у розквіті своєї поетичної слави. Його любовні вірші дівчата деклямували, хлопці в листах переписували його поезії. Вся молода романтична частина української суспільности жила ліричними творами найпопулярнішого тоді оспівувача української природи, краси і кохання.
Володимир Куліш
http://proslovo.com/kulish-slovoproslovo
Так як жили Сосюри, мабуть ніхто в „Слові” не жив. Меблів у мешканні дослівно не було. Родина спала покотом на долівці. Сварки й бійки були в родині Сосюр щоденним явищем. Не раз виходив Володя з підбитим оком і просив у нас, хлопців, позичити п’ятнадцять копійок на автобус, мовляв, він нервовий і трамваєм їздити не може. Навіть позичав гроші у нашого двірника Акима, якому з вдячности дарував свої поезії, але двірник їх на наших очах палив. Гонорари Володі були чи не найбільші з усіх письменників, проте він грошей не мав ніколи. Все йшло на гулі, на товаришів, яких Володі не бракувало і які топили його в моральному болоті.
Володимир Куліш
http://proslovo.com/kulish-slovoproslovo
Сосюра — той, навпаки, не крився; про що у віршах писав, про це розповідав і в розмовах з приятелями, завжди з пікантними подробицями...
Іван Сенченко
http://proslovo.com/senchenko-notatky
Є люди дивної організації. От як Володя Сосюра. Поет це був, без сумніву, геніальний, і ніхто, крім Миколи Куліша, не міг так брати слухачів в свої руки, як Володимир, Володя Сосюра. Та ось він встряє у спірку. Його вихідна позиція: А не є Б. Тим часом опонент зробив блискучий хід, кинув сніп фейєрверочних аргументів, і Володя вже гукає у захваті: «А так, так! Так я ж і говорив, що А тотожне значенню Б».
Іван Сенченко
http://proslovo.com/senchenko-notatky
1934
У 1934-му він примусово потрапляє до психіатричної лікарні, так званої Сабурової дачі [Зараз лікарня №15]. Санітари забирають поета вночі, на машині провозять на місце. Оскільки Володимир чинить опір, його відправляють до відділення буйних та примусово колють багато заспокійливого. Через кілька днів від лікаря він дізнається, що з його розумом більш-менш усе гаразд, а тримають його через те, що він багато балакав про Івана Микитенка, кв.41, «велику партійну рибу».За допомогою санітарки письменник отримує свою одежу та тікає додому. Через деякий час санітари за ним приходять знов, а ще пізніше до нього з'являється Іван Кулик, кв.42, права рука Микитенка, і говорить про те, що в лікарню треба повернутися. Вони домовляються, що Сосюра поїде на лікування до Москви.
