Директор пресового аґентства Ратау. Його син Ігор, як і я, любив читати, а може більше за мене, й ми з ним приятелювали. Так ми з Ігорем читали, як кажуть, „запоєм”. Єдиний Лакиза в „Слові” мав свого візника, який його вранці відвозив до праці і привозив назад. Решта братії, хто б вони не були, ходили пішки або їздили трамваєм.
Володимир Куліш
http://proslovo.com/kulish-slovoproslovo