Маленький, дійсно як Кулик, з гострою маленькою борідкою, був у ті часи чомусь головою Спілки письменників. Багато накоїв лиха, неодного письменника відправив до НКВД, аж і сам пішов тією ж дорогою, що її стелив другим. За ним ніхто не жалував.
Уже на першому допиті зізнався в контрреволюційній діяльності.
«…Я настільки зрісся з українськими націоналістами, що коли Кость Котко і Яловий запропонували мені — єврею — вступити до української націоналістичної контрреволюційної організації, я розцінив це як висунення мене на роль «рятувальника» українського народу. Це імпонувало моїй амбіції. Не задумуючись, я погодився брати участь в організації…»
25 вересня 1937 року було розстріляно його дружину Люціану Піонтек, яку Іван викрив як співучасницю.
Івану Кулику інкриміновано роботу на англійську розвідку. Розстріляно 10 жовтня 1937-ого.