Про нього говорили всі однозгідно, що це вийнятково погана людина.
Про нього, як про свого найближчого приятеля сказав у Хості Іван Кириленко — що „для Микитенка, крім кар’єри, для якої продасть рідного батька, ніщо не існує”. І це була правда. Ніхто не бачив його в товаристві письменників. Пробігав двором „Слова”, ховаючи очі, як злодій. Його боялися й уникали. Микитенко був яскравим прикладом послужливого мурина, що своє зробив і може відійти.
Микитенко, як офіційний драмороб, як його називали, немало причинився до ліквідації Курбаса, Березоля, цілого ряду поетів і письменників, які персонально не подобались йому і яких він вважав своїми особистими ворогами.
Володимир Куліш
http://proslovo.com/kulish-slovoproslovo